Доля Ганни в поемі Т. Г. Шевченка "Наймичка"

У поемі Т. Шевченка "Наймичка", як і в поемі "Катерина" своєрідною домінантою твору є

доля головної героїні. Поема "Наймичка" була написана Т. Шевченком у період "трьох літ", датована 13 листопадом 1845 року. 

У цій поемі набуває осмислення тема покритки, жінки-матері, але розв'язує він її по-іншому.

Головна героїня "Наймички" - Ганна перебуває в такому ж положенні щодо суспільства, що й Катерина: це так само зневажена селянська дівчина, покритка. Але Ганна в своїх діях не подібна до Катерини. Їх образи є типовими і разом з тим вони є конкретними особистостями. В образі Ганни поет втілює свій етичний ідеал. Основний мотив поеми "Наймичка" - це страждання, що зносить мати-покритка, боронячи синові природні, звичайні права, якими користуються законнонародженні діти.

У поемі "Наймичка" Шевченко ніби знову повторює історію Катерини, трагедію її нещасливого кохання, але разом із тим розробляє її по-новому. В обох творах головна увага зосереджена на переживаннях дівчини-покритки, жінки-матері. Образи Катерини та Ганни мають багато спільного та відмінного. Ганна розкривається як покритка, як мати. Ми не знаємо хто її спокусив. Обидві героїні, маючи нешлюбних дітей, вважають себе гріховними, але Наймичка зберігає своє життя й присвячує його синові, Катря же скоює ще один гріх, наклавши на себе руки, покинувши беззахисного маленького сина.
У ліричному відступі "Хто ж їх старість привітає, За дитину стане?" розповідач розмірковує над долею бездітних сімей.
За допомогою контрастів зображені переживання і самої героїні: безмежна любов до дитини та безмежне горе з її появою. Покритка стала наймичкою Ганною, тому що хотіла зазнати щастя матері, приховуючи свої почуття.